1/8 фіналу кубку Чернігівської області. Перший млинець ФК “Прилуки-ГарантБуд” вийшов глевким

В нинішньому футбольному сезоні наші хлопці з міста та району, об’єднавши свої сили, вирішили спробувати себе на обласній футбольній арені, стартувавши з кубку області за ініціативи спонсора ТОВ “Прилуки-ГарантБуд”. Тож всі будемо спостерігати за виступами земляків. До складу команди увійшли гравці минулорічного ФК “Прилуки”, а також ФК “Штурм” і декілька футболістів, що захищають кольори ФК “Удай”. Для багатьох з них це була перша гра на великому полі і далася вона дуже важко, адже донедавна грали у спортзалах. Фізична форма ще далека від оптимальної, помітна відсутність ігрового тонусу, практики, але з великими надіями прилучани готувалися до бою. За словами тренера завдання в гравців лише одне на весь сезон – сформувати команду, а вже після – здобувати результат, за чим і будемо уважно спостерігати надалі. Ніхто не обіцяє швидких перемог, шалених результатів, тому що поставлена мета хлопцям дістанеться складно.
Дістатися Мени було теж не просто, дорога обіцяла бути довгою. І майже через чотири години команда з Прилук таки дібралася до пункту призначення. Здавалося, ще півгодини затримки і матч був би під загрозою зриву.

Після напруженої розминки пролунав свисток арбітра, до речі, першого заступника Голови ЧОФФ Анатолія Вікторовича Свистуна. Арбітраж в матчі був на високому рівні і зі сторони бокових помічників. В перші двадцять хвилин прилучани не могли зачепитися за м’яч, натомість суперник навалився на ворота гостей, нісся вперед, немов чорна хмара, постійно наносячи постріли, та, на щастя, безрезультатно. Захист прилучан видихнув з полегшенням після невеликого травматичного інциденту з Олегом Левченком. Виявилося, що господарі поля не мали на місці лікаря. Гру довелося припинити до появи медичного працівника. Далі вже градус натиску зменшився, наші хлопці адаптувалися і кілька разів змогли пробратися до менських воріт. Суперник багато порушував правила далеко від штрафної зони. Перший тайм запам’ятався особливо гарячими діями Євгена Симоненка, котрий вів за собою команду, залишаючи позаду ефективними фінтами меничан, часто сварився з рефері та, отримавши попередження, ледь не змусив команду догравати в десятьох. Та все ж таки його наполегливі і гострі дії у штрафному майданчику принесли результат. Євген потужним ударом, з яким не справився кіпер, відкриває рахунок – 0:1 на користь гостей. Та, на жаль, під завісу першої половини гри наші хлопці припустилися помилки. Олексій Тимошенко на виході голосом дезорієнтував своїх захисників і не зміг зафіксувати м’яча, до якого першим дістався нападник господарів, головою підправивши шкіряного у сітку воріт – 1:1. Не можна промовчати про дії в захисті капітана команди Романа Ліпньова, котрий безстрашно, надійно і хвацько відбирав м’яча в нападників суперника, або ж руйнував нанівець менські атаки.
Другий тайм видався для Прилук набагато кращим та до кінця гри сил не вистачило, а капітану навіть бутс, адже вони його в матчі підвели. Не витримавши шаленої навантаженості і швидкості, просто розірвалися. Дії капітана були взірцевими, наслідувальними для інших, навіть суперники дивувалися його завзяттю та хоробрості на полі. Після заміни Романа довелося трішки перебудовуватися. Під кінець матчу тренер прилуцької команди провів чотири заміни. Друга половина гри запам’яталася ще двома яскравими моментами, які б могли принести перемогу прилучанам. Виконання штрафного Андрієм Глущенком, котрий своєю низькою подачею до штрафної дав шанс Євгенові Симоненку подвоїти рахунок, але той, не очікувавши такої можливості, не реалізував побачення з кіпером. Інший момент Євген створив сам, прорвавшись до воріт, лівою улюбленою влучив повз. Господарі постійно грали високими подачами до штрафної зони, користуючись не маленьким зростом своїх гравців. І ці подачі принесли результат на 88-й хвилині. Дальній навіс з лівого флангу було замкнуто на дальній штанзі. М’яч у сітці – 2:1. Як боротися проти суперника на другому поверсі, коли воротар руками не може зняти м’яча з голови. На доданих хвилинах  матчу СК “Мена” збільшила перевагу. Правий вінгер, змістившись до лінії воротарської зони, відпасував на одинадцятиметрову позначку, де вже одним дотиком нападник “Мени” перевів м’яча в дальній кут воріт – 3:1. Взагалі останні хвилин десять гості відбивалися як могли, хоча ніби й перемогою пахло біля носа, та це лише здавалося. Хто знає що було б, якби вистачило сил на всю гру, можливо матч міг би закінчитися й інакше. Як для першої гри, то не все так і погано, помітно над чим потрібно працювати, які недоліки усувати. Одним словом, попереду ще багато роботи.

Репортаж із Мени Тараса Парубця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *