1/2 фіналу кубку Прилуцького району з футболу (матчі-відповіді)

Цими вихідними у Прилуках та Богданівці відбулися матчі-відповіді півфіналу кубку Прилуцького району з футболу. Обидва поєдинки порадували глядачів чималою кількістю забитих м’ячів. І якщо у двох перших матчах команди на чотирьох забили одинадцять голів, то цього разу глядачі у Прилуках та Богданівці побачили чотирнадцять м’ячів на різний смак. Два м’ячі у Богданівці забив Владислав Лук’янчиков. Таким чином зрівнявся у кількості голів у сезоні із Сергієм Тавакаляном. За підсумками параду голів визначилася і пара фіналістів. У фіналі, що відбудеться наступної неділі, за кубок позмагаються ФК “Манжосівка” та ФК “Удай”, які виявилися сильнішими за ФК “Дівиця” і ФК “Темп” відповідно. Про майбутню фінальну гру ми поговоримо пізніше, окремо. До речі, запрошуються бажаючі взяти участь у невеличкому опитуванні, де уболівальники визначать фаворита матчу на їхню думку, а також спрогнозують ім’я футболіста, який має найбільше шансів забити в цьому кубковому фіналі. А поки що пропонуємо поглянути, як проходили матчі-відповіді у Прилуках та Богданівці. За допомогу з оглядом прилуцького матчу традиційно вдячний керівникам обох команд – Ігорю Анатолійовичу Кізіму і Олександру Вікторовичу Масьомі, за огляд богданівського матчу – Олексію Карлюку і Ярославу Володимировичу Ярославському. Це їхній окремий труд ліг у спільний опис подій того матчу. А також вдячний гравцям команд, які не відмовляли у коментарі, і таким чином доповнювали своїми розповідями картину матчів. Тож, що з цього вийшло і пропонуємо Вашій увазі.

ФК “Манжосівка” – ФК “Дівиця” (М.Дівиця-В.Дівиця)  5:0 (перший матч 2:3)
Суперництво діючого володаря кубка і одночасно чемпіона району зі срібним призером і просто амбіційною командою очікувалося з особливим інтересом. Перша півфінальна гра залишала надії на вихід до фіналу для обох клубів. Тому коли команди на поле знову вивела нейтральна бригада арбітрів у складі Віталія Чебикіна (головний), Геннадія Арутюняна і Сергія Яременка (помічники), всі чекали захоплюючого двобою приблизно рівних суперників. Такого результату протистояння навряд чи очікували навіть прихильники господарів поля. Тим більше з огляду на початок матчу, який залишився за гостями. Якщо якісь вболівальники на трибунах не знали результату першого матчу, то дивлячись стартові хвилини гри, подумали б, що перемога у цій грі потрібна малиновим (ФК “Дівиця”). Гості у перші хвилини притиснули “жовтих” (ФК “Манжосівка”) і почали шукати свої нагоди для взяття воріт. Зокрема можна виділити два простріли Юрія Гумена, які юний нападник “Дівиці” Владислав Писанка не зумів замкнути, а чудовий простріл Ярослава Горбаня той же Владислав замикав, але не потрапив у рамку воріт. Хто-зна як склалася б надалі гра гостей, зумій Владислав втілити свої нагоди хоча б у один забитий м’яч, але після цього гра на полі вирівнялася, а далі перейшла під контроль господарів поля. Під час однієї з атак “Манжосівка” здобула право на штрафний удар. Його виконувати взявся знаний майстер стандартних положень – Андрій Шматко. І в такий важливий момент не підвів партнерів, прямим ударом зі штрафного перекинув стінку і без шансів для голкіпера гостей Дмитра Сушка відправив шкіряного до сітки воріт суперника – 1:0. Подібний рахунок уже влаштовував господарів поля, які за сумою двох матчів мали перевагу над “Дівицею”. Власне кажучи, до перерви більше глядачі забитих голів не побачили, тож команди пішли відпочивати і обговорювати тактику і стратегію на наступні сорок п’ять хвилин.
У другому таймі очікувалися більш активні дії команди гостей, оскільки саме їм потрібно було щось змінювати у своїх діях і обов’язково забивати. Але і після перерви нічого у грі команд не змінилося, перевага була на боці “жовтих”, які продовжували володіти ігровою і територіальною перевагою, контролювали м’яча, грали широко, в пас і невдовзі після поновлення гри забили вдруге. В’ячеслав Давиденко подав кутовий, а Артем Івахненко, перебуваючи біля ближньої стійки, переправив м’яча до сітки воріт “малинових”. Гравці “Дівиці” замість активних дій у відповідь, натомість все більше і більше притискалися до своїх воріт. Господарі затисли чемпіонів на їх половині поля і під час однієї з атак вивели на побачення з воротарем гостей Віталія Ілляшенка. Віталій пробив по воротах, м’яч зачепивши Дмитра Сушка, все ж залетів до сітки – 3:0. Якщо до цього моменту у вболівальників “малинових” ще жевріла надія відіграти два м’ячі, то після 3:0 стало зрозуміло, що з такою грою шансів практично немає. Напевне подібні думки були і в їхніх улюбленців, які уже просто догравали матч. А “Манжосівка” не зупинилася, вона бігла вперед добивати діючого власника кубку Прилуччини. У команди гра йшла, тим більше на фоні такого пасивного опору суперника. Той же Віталій Ілляшенко міг оформити дубль у матчі, але вийшовши один на один, з рішенням затягнув, тож дозволив захиснику у підкаті відвести загрозу. Але хвилин за десять зусиллями Андрія Лисенка “жовті” вчетверте таки змусили капітулювати стража воріт “Дівиці”. А крапку в матчі поставив Олександр Бабак, який вийшовши віч-на-віч з воротарем, пробив тому поміж ніг – 5:0. Щоправда, цього Олександру здалося замало і він побіг забивати шостий гол – знову вийшов один на один, пробив по воротах, але цього разу влучив у зовнішню сторону сітки. Ще можна згадати і момент Володимира Тимошенка, який вийшов у середині другого тайму замість Артема Івахненка. Володимир пробив у кут воріт гостей, але добре в цьому епізоді зіграв Дмитро Сушко, який потягнув удар, врятувавши команду. Гості по ходу другої сорокап’ятихвилинки здійнили ряд замін, але вони команду не посилили і на хід матчу ніяк не вплинули.
Тож закономірна перемога “Манжосівки”, яка означає, що цього року кубок Прилуччини отримає нового володаря.
Післяматчевий коментар:
Ігор Анатолійович Кізім (керівник ФК “Дівиця”):
– Напевно, як кажуть, наїлися футболом. За сезон командою зіграно більше 45 матчів, хлопці були стомлені і можливою певною мірою не було бажання грати. Не скажу, що в усіх, але частина, у мене склалося враження, що просто відбувала номер. Суперник був явно на голову сильніший. Те як ми планували грати, у нас не вийшло, тобто установки на гру не були виконані, гра не клеїлася, абсолютно не виходив ні пас, ні обіграш, нас вистачило лише на 15 хвилин, а далі все скінчилося, всі стали. Суперник грав у свою гру через пас, переводив м’яча з флангу на фланг, ми не встигали крити, тобто суперник був явно сильніший і мав більше бажання виграти, ніж це було у нас.
– Команда добре провела стартовий відрізок матчу. Була установка забити швидкий м’яч?
– Мета забити була, але саме на швидкому голі ми не акцентували, нам було все-рівно який це буде м’яч – швидкий чи ні. Нам було важливіше не пропустити, але ми все ж пропустили. У перерві ніби і поговорили, домовилися не давати супернику грати в пас, щільніше діяти з гравцями, але команда у другому таймі взагалі вийшла якась розслаблена. Гравці суперника були відкриті, грали через пас, а у нас м’яч відскакував від гравців, ніби від дерев’яних.
– Проблем зі складом на гру не було?
– Склад, як ніколи, був оптимальним. Усі зібралися, навіть серед запасних були гравці з основної обойми. Але гра не пішла, складалося часом таке враження, що гравці можливо думали вдасться легенько нічийку розкатати та й на цьому все, але так грати не можна. Ще що хочу відмітити – суддівство. Ми грали на свистку – любе зближення із суперником і нас карали штрафним. Це все відмітив не тільки я, але й вболівальники, які сиділи на трибунах і які навіть не за нас вболівали. І вони відмітили, що дуже упереджено нас судили. Чебикін – гарний суддя, але два наші матчі, які він судив із “Манжосівкою”, на мою думку, він повністю їх провалив. Там не зарахував два голи, тут гравець суперника “поплив” по слизькому полю, але все-рівно нам ставиться штрафний, із положеннями поза грою теж не все чітко. Я думаю, що на результат це не вплинуло, суперник був сильніший, але ось такі помилки роздратували гравців і десь у них пропала охота грати.
На закінчення хочу від себе особисто подякувати хлопцям за чудовий сезон, вони відіграли на одному ентузіазмі, без будь-яких коштів, преміальних… Два райони ми тягнули. Я вважаю, що цей сезон для нас був вдалим в обох районах. Завдання, які ми ставили в чемпіонатах, ми їх виконали, а по Ніжинському району і перевиконали. Тому хочу подякувати хлопцям за самовіддачу, вони відпрошувалися з роботи, десь мінялися, десь втрачали кошти, звичайно і в сім’ях від цього було не все гладко, заради футболу доводилося чимось жертвувати, але вони робили свою улюблену справу і ще раз повторюся – на одному ентузіазмі витягли весь сезон. У нас немає особливого спонсора, хто як допоможе – хто дизпаливом, хто бензином, щоб поїхати на матчі. Подяка й селищному голові Олені Петрівні Журавель за посильну допомогу. Ми розуміємо, що в селищної ради коштів як таких немає, але вона домовлялася з аграрними підприємствами, з комбікормовим заводом, які нам допомагали пальним. Ось так і виживали цілий сезон на два райони.
Олександр Вікторович Масьома (керівник ФК “Манжосівка”):
– Одне задоволення від гри. Хочу подякувати своїм гравцям, що показали чудову гру, кожен виклався, зіграли у свій футбол і показали результат. У суперника головне було перекрити Гумена і Тавакаляна, через яких вони звикли грати, і  які завдяки своїй індивідуальній майстерності можуть робити результат. А на цьому великому полі таке не проходить, тут треба розвивати атаки, а не просто закидати м’яча вперед. І як тільки ми їх перекрили – все, по суті команди немає і немає кому грати, бо зовсім в інший футбол треба грати на гарному полі. До бригади арбітрів у мене претензій немає, свистіли все те, що було. Ніяких суперечливих рішень з їхнього боку я не побачив. Хоча, здається, після гри суперники висловлювали претензії арбітрам, ніби їх засудили, але можливо то емоції. Я їх десь розумію, програвати завжди неприємно, але треба вміти не лише вигравати, а й програвати. Вони напевно стільки і в чемпіонаті Ніжинського району не отримували м’ячів. Та певно взагалі за час виступів у районі не отримували стільки. Все перемоги і перемоги були, а тут… Також дякую нашим уболівальникам за підтримку, що вони приходять навіть у таку погоду і підтримують команду! Глядачі на матчі стали свідками того, хто сильніший на футбольному полі.
– Які відчуття перед фіналом? Якою бачиться фінальна гра?
– Побачимо на полі, що буде. Я думаю кожному хочеться перемогти. Ми будемо грати у свій футбол, єдине хотілося, щоб не підвела погода, щоб гра відбувалася на нормальному полі, оскільки багато чого залежить від якості поля.
Андрій Лисенко (гравець ФК “Манжосівка”):
– Навіть не знаю що і сказати по грі, не було нічого такого цікавого, просто перемогли і все. Гра як гра, очікував не таку гру, думав, що набагато важче буде. Після другого гола, в мене таке враження, що хлопці опустили руки і все.
– Свій гол можете описати?
– Дали пас, виводили майже один на один, по бокам правда були два захисники “Дівиці”, почали відбирати в мене м’яча, один його хотів вибити, але я поставив ногу так, що він підлетів угору, я прикрив м’яча корпусом і прокинув його вперед. Ззаду на мені фолили, тягнули і я ледь вдарив м’яча, вірніше проткнув його. Ось такий гол. Вважаю, той гол їхнього воротаря, який треба було брати.
– Що скажете про суперника по фіналу? Якого матчу очікуєте?
– Навіть не знаю, що сказати. Точно буде важкий матч, суперник не з простих, тож все буде видно на полі. Хай переможе сильніший!
Роман Ліпньов (гравець ФК “Манжосівка”):
– Зібрали на гру можна сказати бойовий склад, не було тільки трьох чоловік: Кутілка відбував дискваліфікацію, Артем Сидоренко травмований і за сімейними обставинами не було Романа Федоренка. Натомість додалися гравці, які відбули дискваліфікацію, а також змогли перенести гру з неділі на суботу, так як тоді б ветерани наші не змогли б допомогти. Також дізналися, що ФК “Прилуки” не їдуть на гру в Добрянку, бо я і Лисенко могли б не грати в суботу, якщо б потрібно було їхати і грати за міську команду. А так майже зібрали бойовий склад, налаштовувалися на гру, так як знали, що суперник непростий і програли там 2:3. Перші 20 хвилин була рівна гра, могла забивати “Дівиця” після прострілу з флангу – нападник замикав подачу і пробив біля стійки, а ми зі штрафного забили – Андрій Шматко пробив під поперечину. У другому таймі повністю була наша гра, у них у другому таймі був один момент, коли Ороховський кинув ворота і побіг на вихід, не дотягнувся до м’яча і гравець “Дівиці” пробив головою. Якщо б не наш гравець, який стояв на стійці і не вибив м’яча головою, то був би гол у наші ворота. За всю гру у них було два моменти, ще два штрафних було поблизу штрафного майданчика, але обидва рази пробили вони невдало. Оціню не свою гру, а гру захисту, так як я грав крайнього захисника, – вважаю її вдалою, тому що зіграли на нуль, а якщо не пропустили – значить захист зіграв вдало. Гра команди сподобалася, були звичайно помилки, але без помилок у футболі не буває. По суддівству можу сказати, що судив гру кращий суддя в районі – Віталій Чебикін. Він міг звичайно вилучити гравця суперника, але пожалів, до нього у нас претензій немає і, думаю, у суперника теж.
– Що скажете про наступного суперника по фіналу?
– Багато гравців грає з футбольного клубу “Прилуки”, здається, там півскладу з ФК “Прилуки”. Дуже хороша команда, всіх їх знаю, бо граємо разом за міську команду. У нас команда більш вікова, у них грає молодь. Суперник дуже сильний, ставимося до них з повагою. Гра будується у них навколо Євгена Симоненка, якщо вийде його закрити, то, думаю, гра буде тоді зовсім інша. Збираємося зібрати бойовий склад, знаю вже, що фінал буде на “Супутнику” о 13:00.

Традиційно небезпечні простріли від Ю.Гумена. Фото С.Марусечка

Хочеться бачити на матчах більше глядачів. Фото С.Марусечка

Біля воріт “Дівиці” цього дня було дуже спекотно. Фото С.Марусечка

Більше фото – тут

ФК “Темп” (Богданівка) – ФК “Удай” (Удайці)  4:5 (1:5)
Матч-відповідь півфіналу кубку між “Темпом” та “Удаєм” відбувся в неділю у селі Богданівка. Хоча гості і мали комфортну перевагу перед матчем, все одно гра видалася дуже цікавою і мала велику результативність. Із самого початку богданівці заволоділи ініціативою і не використали вихід віч-на-віч, натомість отримали м’яч у свої ворота, не без помилки воротаря, який вийшов далеко з воріт і був майстерно перекинутий Олексієм Захарченком – 0:1. Далі господарі продовжували марнувати створені нагоди для взяття воріт. Загалом у першому таймі було чотири виходи один на один з воротарем, але не забиваєш ти – забивають тобі. І тут же богданівці отримали другий м’яч зі штрафного від Євгенія Симоненка, а потім і третій від Олександра Дуки, який використав помилку голкіпера. Ось так гості і показали господарям, що приїхали тільки за перемогою, вже до кінця тайму тричі відзначившись у воротах суперника. Господарі, щоправда, відквитали один м’яч перед свистком на перерву. Капітан команди “Темп” Микола Чабан наніс дальній удар по воротам – голкіпер парирував, а Олександр Кисельов скористався розгубленістю захисників і забив гол у відповідь. Так перший тайм закінчився з рахунком 1:3.
У другому таймі темпівці відквитали ще один м’яч. Другий гол був забитий Віктором Ільницьким, який до цього не використав нагоду забити.
Командам було нічого втрачати, тому гра була майже без середини поля, суперники відповідали атакою на атаку. Далі після порушення правил у карному майданчику був призначений пенальті у ворота “Темпу”, який реалізував кращий бомбардир команди “Удай” Владислав Лук’янчиков, якому дуже не таланило в цьому матчі. Господарі не забарилися і також відквитали один гол. Це Віктор Ільницький знову скоротив розрив у рахунку – 3:4. Але Лук’янчиков відновив гандикап, зробивши дубль та діставши Сергія Тавакаляна у гонці бомбардирів, в обох по 30 голів. Наприкінці матчу під час масованої атаки Анатолій Ногтєв забив четвертий м’яч, але цього не вистачило навіть для нічиєї. Було безліч нагод у обох команд забити ще, але рахунок матчу не змінився. Фінальні 4:5 з масою невикористаних моментів в обох команд засвідчили те, що на нас чекає фінал ФК “Манжосівка” – ФК “Удай”. І 5 листопада ми отримаємо відповіді на два запитання: хто буде переможцем Кубку? І хто буде кращим бомбардиром сезону 2017 року?
Післяматчевий коментар:
Олександр Олександрович Степашко (керівник ФК “Удай”):
– Гарна гра видалася. Забивши гол, намагались грати комбінаційно, наскільки це дозволяло поле, і вже після забитого другого і третього м’яча десь розслабилися. Як наслідок – рахунок 4:5. Дякую гравцям “Темпу” за коректну гру без грубощів! Вболівальникам за підтримку! Тепер всі думки тільки про фінал.
– І яким же бачиться фінальний поєдинок? Якої думки про суперника?
– Стосовно “Манжосівки”, то це гарна команда, з підбором гравців з колосальним досвідом виступів як в чемпіонаті Прилуцького району, так і в обласних першостях. Гра буде цікавою і напруженою від початку гри і до фінального свистка. Хай у нас команда і молода, без особливого досвіду, але програвати до початку ніхто не збирається!
Євгеній Симоненко (гравець ФК “Удай”):
– Дякую “Темпу” за півфінал, хлопці старалися і билися до останнього, але це футбол, є переможці і є переможені. Ми довели, що сильніші і гідні грати у фіналі! Бажаю команді “Темп” (Богданівка) забути вже про цей сезон і думками готуватися до наступного.
– Які очікування від кубкового фіналу?
– За фінал щось говорити важко. В команді “Манжосівка” грає багато моїх друзів, знайомих. Усі вони хороші, сильні гравці. Є в цій команді і швидкісні молоді виконавці: Андрій Лисенко, Артем Івахненко, Саша Бабак, хоча останній і не дуже молодий, а також і дорослі досвідчені гравці: Андрій Іванович Шматко, Слава Давиденко, Слава Ілляшенко, Роман Федоренко, Роман Ліпньов, з яким я протягом трьох років грав у центрі захисту ФК “Прилуки”. Тож настрій на гру буде бойовий! Сподіваємося на перемогу, а переможе сильніший!
Станіслав Дівотченко (гравець ФК “Удай”):
– По грі з ФК “Темп” сказати нічого не можу, тому що вийшли на гру вже як фіналісти напевно, і почали грати не в футбол, а в не зрозуміло що. Починали грати після того як пропускали гол, намагалися тримати різницю в рахунку в два м’ячі.
– Які очікування від фіналу?
– У фінальній грі, думаю, що буде дуже хороший і цікавий футбол. Тим більше поле дозволяє.
– Кого варто остерігатися у складі “Манжосівки”?
– Не можу виділити когось індивідуально, там вистачає дуже хороших футболістів у кожній лінії.
Ярослав Володимирович Ярославський (керівник ФК “Темп”):
– Матч-відповідь у Богданівці видався дуже цікавим, багатим на небезпечні моменти. Із самого початку ми володіли ініціативою, натомість отримували м’ячі у свої ворота. Далі ми продовжували марнувати створені нагоди для взяття воріт. Загалом голу Саши Кисельова, дубля Віктора Ільницького і м’яча Анатолія Ногтєва не вистачило, щоб хоча б не програти. Щоправда, було безліч нагод у обох команд забивати м’ячі.
А взагалі хочу подякувати гравцям своєї команди за проявлений характер і бажання боротися до фінального свистка, за проведений сезон, вболівальникам за підтримку і витримку, а гравцям “Удаю” дякуємо за гру і бажаємо успіху в фіналі.

Репортаж Олексія Карлюка і Ярослава Володимировича Ярославського із Богданівки, спеціально для “Прилуччина спортивна”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *