Двобій лідерів у Прилуках приносить вольову перемогу господарям

Недільного вечора на стадіоні “Супутник” відбувалася одна з центральних ігор туру, а можливо й першого кола. Зустрічалися минулорічний срібний призер чемпіонату району – ФК “Манжосівка” (с.Манжосівка) та чемпіон – ФК “Дівиця” (смт.Мала Дівиця-с.Велика Дівиця). Матч обіцяв бути цікавим та захоплюючим, сповненим серйозною боротьбою команд на полі. Незважаючи на сильний вітер протягом всього матчу, команди наполегливо і завзято йшли до своєї мети.
Щодо самого матчу, то початок гри пройшов за переваги “Дівиці”. У одній з атак після обрізки господарів у центрі поля було й забито гостями гол та відкрито рахунок матчу. Андрій Горбань скинув на Сергія Тавакаляна, який підробив м’яча під праву ногу та влучно пробив у кут воріт – 0:1. Після цього Тавакалян не реалізував вихід один на один, перекинувши м’яча через голкіпера і через поперечину. Далі Андрій Горбань з одинадцяти метрів не влучив у ворота – вище. Господарі поля теж пішли в атаку відігруватися, але команда гостей впіймала їх на контратаці та збільшила свою перевагу до двох м’ячів. Другий гол відбувся після передачі Ярослава Горбаня на Сергія Тавакаляна, який з флангу прострілив на Владислава Писанку, а той першим дотиком відправив круглого до сітки воріт. Уболівальники гостей на трибунах ніби вибухнули після голу та підтримували свою команду оваціями та вигуками “Дівиця-Дівиця”. Але все ж таки команда з Дівиці надто рано повірила в перемогу та зупинилася. В одній з атак гравцям з Манжосівки вдалося відіграти один м’яч. Після прострілу з правого краю м’яч потрапив до В’ячеслава Давиденка, якому нічого не залишалося як просто розтрілювати голкіпера – 1:2. Після відіграного одного м’яча господарі заграли активніше в атаці та ініціатива перешла до “Манжосівки”. Гості почали відповідати гострими контратаками. В одній з них Андрій Горбань, відібравши м’яча у Романа Ліпньова, увійшов до штрафного майданчика та віддав передачу на Тавакаляна, який з вигідної позиції ударив вище воріт. А під кінець першого тайму господарі зрівняли рахунок. Після чудового розіграшу штрафного В’ячеславом Давиденком м’яч був відпасований на Євгена Симоненка, який вийшовши віч-на-віч з голкіпером, пробив в дальній кут воріт – 2:2. Без шансів для голкіпера “Дівиці”. У одній з наступних атак господарі мали нагоду виходити вперед. Після удару з кількох метрів від воріт, м’яч на себе прийняв захисник та заблокував удар, відвівши загрозу від своїх воріт. Перший тайм так і завершився за ничійного рахунку 2:2.

З м’ячем господарі поля. Фото Юлії Бублик

Небезпечний штрафний поблизу воріт “Дівиці”. Фото Юлії Бублик

Другий тайм, особливо його початок, пройшов за переваги ФК “Манжосівка”, хоча напружений настрій, жага до перемоги вирували на полі і після відпочинку. Після перерви в одній з атак команда господарів поля вийшла вперед. Ударом від воріт голкіпер вибив м’яча вперед на Євгена Симоненка, який вийшовши віч-на-віч з голкіпером, робить дубль та виводить свою команду вперед – 3:2. Щоправда, по цьому голу виникло найбільше суперечок. Гості впевнені, що в момент передачі на Євгена Симоненка було положення “поза грою”. Тепер гостям потрібно було йти вперед та відігруватися, а гравці з Манжосівки скористалися цим та спіймали їх на цьому. Після виносу м’яча підхопив Євген Симоненко, відпасував “круглого” на Олександра Бабака, який на своєму шляху накрутив захисника та розстріляв голкіпера “Дівиці” з декількох метрів – 4:2. Емоції переповнювали вболівальників господарів. Лунали оплески та крики “Молодці-Молодці”. За рахунку 4:2 команда господарів поля виконала декілька замін. Свіжі гравці з’явилися на полі з новими силами. Щоправда, після цього господарі здебільшого грали на утримання рахунку, час від часу пробиваючи по воротах суперника з дальніх дистанцій. А “Дівиця” у свою чергу створила кілька моментів, але голкіпер “Манжосівки” був на місці. Так Артур Чуприна ударом із-за меж штрафного майданчика ледве не вколотив гол-красень, але голкіпер господарів виручив свою команду. Віталій Курченко не реалізував вихід один на один. Сергій Тавакалян на останніх хвилинах також не реалізував вихід один на один з кута. Після подачі кутового Артур Чуприна головою на дальній стійці, трішки не дотягнувшись, не влучив вже в порожні ворота. Все ж манжосівці довели гру до логічного завершення. Пролунав фінальний свисток, який зафіксував рахунок гри 4:2 на користь господарів поля. Вольова перемога для ФК “Манжосівка”. Такі бажані та нелегкі три очки, а з ними й одноосібне лідерство у таблиці чемпіонату.
Післяматчевий коментар:
Ігор Анатолійович Кізім (керівник ФК “Дівиця”):
– Звичайно прикро програвати матч принциповому супернику, ще тоді, коли по грі цього не заслуговували. Притензій до команди суперника немає ніяких, так місцями була груба гра, але вони змогли реалізувати моменти, які створили, ми – ні. Хочу подякувати їм за урок, який вони нам надали по реалізації гольових моментів, чотири з п’яти – це показник. Претензії є в першу чергу до своїх гравців по самовіддачі деяких лідерів команди, по реалізації створених моментів, адже на гольовий момент працює вся команда, а халатність та бездумні рішення призвели до поразки, ми не реалізували десять супермоментів і ще в першому таймі могли робити рахунок розгомним. А натомість розсварилися після першого тайму, другий почали теж із сварки і бажання грати в багатьох зникло, так як зникла і впевненість. Це неправильна поведінка і ще прикріше, що вона іде від лідерів команди, які повинні заводити команду і вести вперед за любої ситуації на полі. Так, констатую, що проблема в цьому плані з’явилися, до даного матчу цього не було, але це наша проблема і крім нас ніхто її не вирішить. Сподіваюся, що висновки будуть зроблені, я для цього докладу максимум зусиль, і на полі знову з’явиться єдиний, бойвий, без страху в очах колектив. Хочу зазначити, що на результат матчу також вплинув третій гол в наші ворота, який був забитий із чистого положення “поза грою”, це також вплинуло на психологічний стан команди. Склалося таке відчуття, що чемпіонат тільки почався, а арбітри вже вирішили хто буде переможцем. Не хочу коментувати всі помилки арбітра, але однозначно долю матчу повинні вирішувати не вони.
Юрій Гумен (гравець ФК “Дівиця”):
– Робота арбітра була на дуже низькому рівні, порівнюючи Ніжинський і Прилуцький райони, дуже помітно рівень суддівства. Так, можливо ми і не реалізували свої моменти, та як це зробити під тиском несправедливості? Якщо і надалі буде така обслуговуваність матчів , то не бачу сенсу намагатись змінити те, що вже передбачено.
– Юра, наскільки чинник арбітражу виявився на Вашу думку головним у матчі? Можливо мав місце все той же фактор “великого поля”. Минулого року у Прилуках “Дівиця” грала аналогічно.
– Не головним, але вирішальним. Фактор поля також грає не останню роль, проте як грати, коли твої зусилля суддя зводить нанівець? Поведінка суперників була на гідному рівні, а ось арбітра, на жаль, – ні.
– Ви сказали, що “не бачу сенсу намагатися змінити те, що вже передбачено”. Ким і що може бути передбачено? Вбачаєте чийсь зговір проти “Дівиці” чи протягування “Манжосівки”?
– Не те щоб зговір, проте кожна з команд Прилуцького району вважає за потрібне довести щось “Дівиці” своєю грубою грою чи ще якось. Про ФК “Манжосівка” не можу нічого сказати, так як претензій до них немає. Вибачайте, можливо трохи на емоціях, але говорю те, що було в матчі. Десь і самі винні. В нас було в першому таймі три стовідсоткові моменти, ми їх не реалізували, могли піти на перерву з рахунком 1:4. Самі винні. Чесно, образливо. Коли ми не реалізуємо такі моменти, то суперник за таке нас карає в другому таймі і показує, коли потрібно максимум вижимати з напівмоменту.
Мирослав Денисенко (гравець ФК “Дівиця”):
– Враження в принципі так собі, суддівство не сподобалося зовсім, ми не забили, мінімум, три-чотири моменти стовідсоткові, а суперники забили третій гол з офсайду, метрів два точно офсайд був, це і глядачі бачили, і я з половини поля суперника, а от арбітр не побачив… Ми по моментах перегравали, але рахунок на табло, плюс суперники грали дуже жорстко, фолили часто, Чебикін карток не давав майже, хоча повинен був, щоб заспокоїти емоції, в кінці їхній гравець стрибнув з двох нашому півзахиснику ззаду, арбітр пожалів, дав жовту, хоча там червона сто відсотків… Супернику хочу подякувати за гру, а про арбітраж навіть говорити не хочеться, бо він був в одну сторону весь матч.
– Тобто головна причина поразки – це робота арбітра матчу? Чи все ж нереалізовані моменти? Можливо проблеми в захисті… Вигравали 2:0 і потім чотири пропустили.
– Та все разом, у першому таймі можна було забивати п’ять м’ячів точно, ми нереалізували моменти, а в другому таймі почав арбітр чудити, дав би трохи карток за фоли грубі, і свиснув би офсайд при третьому голі, було б може все по-іншому, а так вже вийшло як вийшло, ну нічого це тільки початок, постараємося на нашому полі виграти в них.
Дмитро Сушко (воротар ФК “Дівиця”):
– Хороший суперник. Було приємно грати, суддівство розчарувало (думаю про це детально розповіли партнери по команді). Створили дуже багато небезпечних моментів, але підвела реалізація. Суперник свої моменти забив, прикро, що залетіло майже все, всі голи без шансів.
– Можливо команда просто зарано повірила у перемогу?
– Не думаю, можливо не дограли до кінця на всі 100%.
– Що сталося із командою? Суперечки на полі… Це напруга матчу, емоції чи щось інше?
– Вважаю, що на результат найбільше вплинули суперечки між собою.
Андрій Горбань (гравець ФК “Дівиця”):
– Гра була дуже важкою. Перший тайм пройшов за повної переваги нашої команди, якщо дивитися по гольових нагодах. Не реалізували чотири стовідсоткові моменти, після яких були просто зобов’язані забивати. Пропустили два необов’язкових голи, де просто не услідили за їхнім лідером, який і зробив майже всю гру. В другому таймі суперник значно додав, в наслідок чого ми і пропустили два швидких голи, хоча помилка бокового (явна) також трішки вплинула на хід другого тайму. Також помилки і головного арбітра матчу були дуже прикрі. Як ми не старалися б, але сьогодні фортуна була на стороні суперника. Вболівальникам дякую за дуже важливу підтримку. Супернику дякую за чудову та чоловічу гру, гідний суперник, достойний рівень. Бажаю успіхів у майбутньому.
Олександр Вікторович Масьома (керівник ФК “Манжосівка”):
– Перемогли, чудові враження від гри, вийшли на перше місце. Перші двадцять хвилин було не по собі. Команда в цей час не знала що робити, не пішла гра. Мала Дівиця скористалася своїми нагодами, дві атаки по центру і двічі забила.
– А потім що змінилося?
– Ми змінили структуру гри. Переставили певних гравців на інші позиції і це дало результат. Наша початкова тактика не спрацювала. А також ще був фактор вітру. В першому таймі вітер був на наші ворота, а у другому таймі все змінилося, коли вітер почав допомагати нам. Другий тайм пройшов за нашої переваги. У перші хвилини після перерви ми забили двічі і потім почали виконувати заміни, так як окремі гравці грали у турнірі з міні-футболу і тому була певна втома. В цілому у другому таймі були і в нас ще моменти, і у суперника, але більше ніхто забити не зміг. Гра думаю гравцям сподобалася. І що приємно відмітити, порівнюючи з останнім роком, то на цій грі було найбільше вболівальників. Нам було дуже приємно, що прийшло стільки людей.
– Як Вам суперник, порівнюючи з попереднім чемпіонатом?
– У них у порівнянні з минулим сезоном гра не змінилася. Вона і надалі будується на двох крайніх гравцях – Тавакаляні і Гумені. Всі передачі йдуть на них, гри в пас майже немає. Напевно звикли до свого поля і грають так, як звикли вдома.
– А чи стала сильнішою “Манжосівка”?
– На мою думку, стала сильнішою і думаю, що наші вболівальники це помітили. Ми додали до складу двох молодих гравців, які допомагають команді. Відсотків на двадцять склад команди посилився, набагато живіший став. Якщо минулого року ми мали один із найстарших за віком підбір гравців, окрім “Внєштранса”, то цього року омолодили склад.
Ще хочу додати, що гра була хороша. Завдання було перемагати, адже з турнірної точки зору гра була важлива. Ми вийшли на перше місце, провели три матчі із сильними суперниками, а наших головних конкурентам такі матчі ще тільки очікують. Також ще раз хочу подякувати нашим уболівальникам. Дуже приємно, що було багато глядачів, що люди почали ходити на футбол, цікавитися. І маю сказати, що є на що подивитися. І будемо тільки раді, якщо нас будуть чим більше підтримувати, то будемо показувати результат.
Андрій Лисенко (гравець ФК “Манжосівка”):
– Від самого початку матчу гості понеслися вперед і притиснули нас. І хоча ми мали якісь напівмоменти, але пропустили один гол, потім – другий. І я уже подумав був, що… Одним словом, дуже важко було. А потім прийшли до тями, забили гол, ніби легше як стало, хоча “Дівиця” ще бігла вперед, тиснула на нас. А потім як зрівняли рахунок, то уже відчули впевненість, стали краще грати і на перерву пішли за рівного рахунку. У другому таймі уже мали більше моментів, які вдало реалізували. Хоча треба сказати, що і суперник мав нагоди забити нам кілька м’ячів, але, як кажуть, ми своє забили, а вони – ні, тому і ми виграли. Хай хто там що не каже, але у “Дівиці” команда хороша, хлопці усі молодці.
– Про що домовлялися у перерві матчу? Які плани були на другий тайм?
– Домовилися, що будемо виходити вперед через довгі передачі на наших швидких гравців, бо коли катали м’яча перед своєю штрафною, то суперник нас постійно притискав біля власної штрафної.
– Що стало переломним моментом у грі на Вашу думку?
– Важко сказати, напевно після того, як зрівняли рахунок, то стало легше, з’явилося більше впевненості у власних силах. Таких особливих переломних моментів ніби і не було, а суперник ніби і не опустив руки, але один не забив, інший, потім бачу – почали вони сваритися між собою, з’ясовувати стосунки… А ми далі грали, почали заміни проводити. В кінці матчу, щоправда, суперник мав чудові нагоди забити, але не забили, але це таке… Це футбол.
– Ваша думка стосовно третього голу “Манжосівки” – було там все ж таки “поза грою” чи ні?
– Там не було “поза грою”. Зі сторони могло здатися, що було, але в момент передачі Женя Симоненко швидко вбігав, а захисники також швидко вибігали і утворився такий ніби зазор, метрів на два, а можливо і чотири, але насправді в момент передачі Женя не був в офсайді. Була спроба створити штучний офсайд, але все було чисто. Моя думка така. І ще додам. Суперники говорять про офсайд, а ще ж був момент, коли Жені Симоненку схрестили ноги у штрафному “Дівиці”, але Чебикін пенальті не дав.
– Це за якого рахунку сталося?
– За рахунку 4:2. Чистий пенальті, всі бачили, але Чебикін сказав підійматися і грати. Тому тут така ситуація…
Євген Симоненко (гравець ФК “Манжосівка”):
– Почали дуже погано, провали, обрізки і два пропущених м’ячі. Що може бути гірше?! А потім ми зібралися, почали контролювати хід поєдинку, гол Слави Давиденка лише підняв нас морально і до перерви ми змогли відіграти два м’ячі. У другому таймі було багато боротьби, моментів. Ми змогли реалізувати свої, а ось суперник – ні. В результаті впевнена перемога 4:2, ми очолили турнірну таблицю і докладемо максимум зусиль, щоб там і залишитися. Хлопцям спасибі за гру, успіху в наступних матчах. Приємно було бачити стільки людей на стадіоні.
– Женя, який момент у матчі на Вашу думку був переломним, що дало змогу зрештою святкувати перемогу?
– Переломний?! Це мої два м’ячі, 2:2, 3:2 ахахах, жартую… Як такого переломного моменту не було, матч тримав у напрузі до останньої хвилини, хлопці грали добре на контратаках, тому за рахунок ми не думали, грали до фінального свистка.
Роман Ліпньов (гравець ФК “Манжосівка”):
– Важко грати по дві гри в день, адже півскладу грало на міні-футбол, сили це забирає так нормально, а так перші тридцять хвилин нам було дуже важко, суперники постійно атакували, згодом ми пропустили два м’ячі, потім дещо вирівняли гру і забили свої два м’ячі, кінцівка була за “Дівицею”, після моєї помилки повинен був забивати Тавакалян, ще і воротар помилився: хотів підчистити мене, побіг з воріт, скинув головою прямо на ногу супернику і він відразу пробив по воротах, м’яч пройшов над поперечиною. У другому таймі грали вже проти вітру, стало трохи легше, другий тайм, вважаю, зіграли добре, забили два м’ячі і не пропустили, хоча були і у них один-два моменти. Гарна команда, помітно, що вони років п’ять-сім грають одним складом.
– Рома, що на Вашу думку стало переломним мометом у грі, що дало змогу перемогти?
– Переломним моментом стало те, що змогли відігратися ще в першому таймі, а так було важко перші хвилин тридцять поки не забили перший м’яч, потім стало легше.

Репортаж із Прилук прес-секретаря ФК “Манжосівка” Руслана Білого та помічника прес-секретаря ФК “Дівиця” Андрія Горбаня

5 Responses to Двобій лідерів у Прилуках приносить вольову перемогу господарям

  1. Евгений Симоненко сказав:

    Мироха а как ты видел мое вне игры если ты был не далеко о нашей штрафной ?!

    • Андрей сказав:

      Женя, як би там не було, гра вже завершилась. Я вважаю, що цю гру можна віднести до обласного рівня вищої ліги, тому говорити про якісь офсайди, суддівство, немає сенсу, звичайно нам прикро програвати такий матч, ніхто цього не заперечує, але і вам потрібно віддати повинне, що при рахунку 0-2 ніхто не опустив голову. Звичайно, як би ми забили в першому таймі всі моменти, то можливо і результат був би другим, а так фортуна була на вашій стороні. Приємно було грати в якійсь дружній атмосфері (мені так показалось), вам дякую за чудову гру, успіхів у наступних іграх. Також хочу виділити і вболівальників обох команд, були на вершині, вболівали по справжньому за хороший футбол та свою команду)))))

  2. Бабарика Павло сказав:

    Доброго дня всім землякам! В 70 роках минулого століття я захищав честь ПРилуцького ДЮСШ, яке закінчив в 1976 році. В 1974-1976 рік грав за юнацьку збірну Чернігівської області разом з своїм товаришем, братом і однокласником Івахненком Миколою (воротар) Паралельно ми грали за Дідовці. Команда була неодноразовим чемпіоном району. Радий, що Манжосівка, де я народився, знову стала футбольною. Бачу знайомі прізвища, мабуть це рідні моїх товаришів по команді. Прикро, що здали свої позиції команда із Линовиці, в свій час я разом Івахненком Миколою грав за цю чудову команду на першості області серед дорослих. В Ладані теж була сильна команда. ПРикро, що не бачу команди із МАлківки. В наш час там можна було виставляти дві команди. Багато хлопців з цього села грали разом з нами за ПРилуцьке ДЮСШ (тренер Кривошеєнко Василь Іванович) Василю Івановичу особливий респект, він виховав нас справжніми мужчинами. Зараз я проживаю на Полтавщині, треную сільську команду, я вигравала кубок області. До речів ДЮФШ грає мій двоюрідний внук Желіба Олексій.Особливий респект даному ресурсу. Молодці! Інтервю, огляд матчів – просто клас. Візьмемо всебе на озброєння. При нагоді, коли приїду обовязково відвідаю матчі ФК МАнжосівка, прикро правда, що немає свого стадіону. Місцева влада повинна вирішити це питання.

  3. admin сказав:

    Павле Миколайовичу, дуже дякую Вам за комплімент від свого імені і від імені тих, хто допомагає сайту своєю працею, намагаючись зробити ресурс більш цікавим. Стосовно того, що здала Линовиця і немає Малківки, то залишається сподіватися, що кращі часи Линовиці ще попереду, а Малківка можливо колись і з’явиться на футбольній карті Прилуччини. Як Ви вірно зауважили – багато чого залежить і від місцевої влади. Стосовно Вашого внука, то дійсно Олексій Желіба заявлений за ДЮФШ “Європа” і грає в чемпіонаті. Ось заявка команди, тут можете бачити і Олексія – http://sport.pryluchchyna.in.ua/futbol/chempionat-prylutskoho-raionu-z-futbolu/chempionat-pr-2018/diufsh-ievropa-pryluky.html#more-4055
    Вам же дякуємо за патріотизм, що не забуваєте рідний край, цікавитеся його спортивними подіями. Також Вам особисто і Вашій команді бажаємо всіляких успіхів на терені Полтавщини і не тільки. І головне – міцного здоров’я!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *